Свята на честь Пресвятої Богородиці в нашому церковному календарі посідають перше місце після Господських. Головне завдання Богородичних празників показати велич, гідність і святість Пречистої Діви Марії, її роль у відкупленні людського роду та заохотити нас до її почитання та наслідування. Тому 4 грудня (21 листопада за старим стилем) Свята Церква святкує одне з марійських свят Введення в храм Пресвятої Богородиці.
Святе Євангеліє нічого не говорить про дане свято. Основою цього свята є Традиція Церкви і апокрифічне протоєвангеліє Якова, в якому описується дана подія. Звідси довідуємося, що батьки Пречистої Діви Марії святі Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку: як у них з'явиться дитина, то віддадуть її на службу Богові. Бог вислухав їхні молитви і дав їм донечку. Коли їй було три роки, батьки привели її до храму, де вона у дівстві проживала, служачи Богу. Тому на згадку про цю подію Церква встановила свято Введення в храм Пресвятої Богородиці. Дане свято належить до дванадцяти великих свят річного кола.
Перші згадки про це свято маємо з V ст. Дослідники вважають, що поява цього свята безпосередньо пов’язана з часом правління візантійського імператора Юстиніана Першого. За його правління у 543 р. на залишках зруйнованого Єрусалимського храму була збудована і посвячена велика церква на честь Пресвятої Богородиці. Цим будівництвом було відзначена подія Введення в храм Божої Матері. До VIII ст. дане свято поширилося на цілу Східну Церкву. На Захід празник Введення прийшов досить пізно – аж при кінці XIV століття, а в середині XV ст. поширився по всій Європі.
Свято Введення, насамперед, хоче розповісти нам про радісну жертву св. Йоакима й Анни, які привели свою, вимолену в Бога, донечку Марію до храму на службу Богу. У тропарі передсвяття Введення в храм Пресвятої Богородиці йдеться: «Анна сьогодні наперед звіщає всім радість, народивши плід несумісний зі смутком – єдину Вседіву. Сповняючи обітницю, вона сьогодні її радісно приводить у храм Господній, як дійсний храм Бога Слова і Матір чисту”. Як св. Йоаким і Анна, так і Марія є для нас прикладом радісної жертви і служби Богові.
Наше майбутнє великою мірою залежить від виховання у сім’ї. Нам потрібні батьки, які за прикладом святого Йоакима й Анни радо благословили б своїх дітей на цілопальну жертву для Бога, своєї Церкви й народу. Нам потрібна ідейна молодь, яка за зразком Пречистої Діви Марії радо йшла б за Божим голосом на службу Богу, Церкві й народу. І щойно тоді зможемо сміливо дивитися в майбутнє нашої Церкви й народу.
Підготував бр. Йосиф Баранецький, ЧСВВ
Коментарів: 0
Ваш коментар